mentalne-zdorovya-ditej-pid-chas-vijny_print-1.pdf (2536671)

Проект «Розвиток дитини» пропонує батькам, вихователям та вчителям сто нестандартних практичних завдань, що допоможуть зацікавити дітей навчанням, залучити їх до пізнання навколишнього світу, розвинути свої унікальні якості.

Виконання таких завдань сприятиме формуванню у дітей позитивного ставлення до занять у школі або дитячому садочку, розширюватиме світогляд, додаватиме впевненості у собі та своїх освітніх можливостях.

https://osvita.ua/school/57607/?fbclid=IwAR0od6UFA7rkE28JgOWWYfaHjiZ1EdV3BiAr_DS5YuPi4c0nGlhiRwizR5o

     Світ дітей, речей і дорослих дуже тісно пов'язаний між собою. Ще вчора для малюка було достатньо тільки однієї мами, її теплих рук, яскравого погляду, а от минув час і вже дворічний малюк успішно підкоряє простори дитячих майданчиків і пісочниць. З настанням ери самостійності, малеча починає відокремлюватися від батьків, але не цурається їхньої допомоги і підтримки. І головна задача вихователя – вивчити правила іграшкового світу малечі, щоб отримати ключик до дитячого серця. Спостерігаючи за дворічними, вихователь не один раз помічав, що вони мають своє іграшкове «царство», дуже пильно його охороняють, прагнуть, щоб кожна іграшка була на тому місті, де її поклала дитина. Але якщо ця умова розвитку дитячого світу не буде врахована, дитина, по-перше, не навчиться акуратності; по-друге – не матиме змоги гратися самостійно, не буде відпочивати і мислити.

 Вихователі доводять до відома батьків таку інформацію: 

«Кожна річ повинна мати своє місце і застосування». Організувати простір допоможуть полиці, коробки, кошики. Кубики і конструктор повинні знаходитися на килимку, щоб дитина мала змогу будувати. Для ігор з ляльками необхідно знайти окреме місце, де буде ліжко, коляска, посуд, одяг. Важливо мати і вільний простір для м’яча, машин, повзання та ін. У такому продуктивному просторі дитині буде легко організувати свої дії і підтримати порядок.

Рекомендації батькам з підготовки дитини до дитячого садка

 Зверніть увагу на домашній режим харчування та сну й потроху наближайте його до того режиму, що буде у дитячому садку.

· Поступово формуйте навички спілкування дитини з однолітками: гуляйте з ним на ділянці дитячого садка, залучайте до спільної діяльності з іншими дітьми.

· Привчайте малюка до самостійності й доступного для його віку самообслуговування.

· Розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять діти, чому ви хочете, щоб вона туди пішла.

· Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило — восени вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним, і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка.

· Докладно розповідайте дитині про режим дитячого садка: що, як і в якій послідовності вона робитиме.

· Учіть дитину гратися. Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності дитини та її звиканням до дитячого садка. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками.

· Розробіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас.

Пам'ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку. Розраховуйте свої сили, можливості й плани.

· Переконайтеся у тім, що вашій родині дитячий садок необхідний саме зараз. Будь-які ваші коливання дитина використовуватиме для того, щоб протистояти відвідуванню дитячого садка

· У присутності дитини уникайте критичних зауважень на адресу дошкільного закладу і його працівників. Ніколи не лякайте дитину дитячим садком.

Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання

· Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.

· Покладіть малюку до кишеньки яку-небудь пам'ятну річ, що нагадуватиме про вас і про те, як сильно ви його любите.

 - Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.

· Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.

· Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

Навіщо прощатися?

Напевно, багато дорослих переживали величезну спокусу взагалі уникати прощань: дитина відвернулася, а ти на пальчиках і - в двері. Звичайно, після таких розставань на душі кішки скребуть і хочеться повернутися подивитися, як він там (що, звичайно, не покращує настрій на роботі), зате сліз не було (або, принаймні, при тобі не було).

Такий спосіб будувати відносини з дитиною зовсім не добрий ні для малюка, ні для батьків.

Ось чотири причини того, чому тікати не прощаючись погано для дитини:

1. дитина бачить, що батьки бояться прощань, і робить висновок, що розставання - це щось дуже страшне, тому вона сильніше намагається утримувати біля себе звичні й улюблені речі, дуже багато сил витрачає на контроль того, що у неї є, і її не вистачає сил на нові знайомства; вона може цуратися нового або бути агресивною в нових контактах;

2. дитина переживає, що батьки вважають її занадто слабкою особистістю для того, щоб справлятися з серйозними почуттями; вона може змиритися з тим, що вона"слабенька" і "ранима", вести себе вередливо і наслідувати маленьких, а може почати активно доводити, яка вона сильна і самостійна через агресивну поведінку з тими, з ким вона залишається без батьків. І те, і інше, на жаль, - помилкове обличчя маленької людини, а яка вона насправді - їй ще належить зрозуміти;

3. дитина ревнує батьків до їхніх справ (до роботи, друзів, магазинів та перукарень); її здається, що якщо батьки таємно тікають від неї кудись, значить, вони люблять щось там більше, ніж її тут; їй важко буде навчитися поважати роботу батьків через ці ревнощі;

4. дитина відчуває себе неповноцінним членом сім'ї: її обманюють, з її почуттями не рахуються.

А ось чотири причини того, чому тікати не прощаючись погано для батьків:

1. дитина, яка побоюється нових контактів, буде сильніше і сильніше прив'язувати до себе маму, не дозволяючи їй відходити від себе (іноді ні на крок);

2. дитина, яка з допомогою агресії доводить, що він достатньо великий і сильний, щоб з ним говорили серйозно, завдає багато клопоту, сварки мамам і татам з бабусями, нянями і вихователями;

3. дитина, яка ревнує батьків до роботи і інших справ, змушує їх ділити життя на "сім'ю" і "роботу" і відчувати почуття провини;

4. дитина, яка помітить, що його обманюють, може почати маніпулювати і завжди знайде спосіб змусити батьків переживати, нервувати і спізнюватися на свої важливі зустрічі: сльозами, скаргами, поганим сном, апетитом і поведінкою.

Можливо, хтось скаже: ну це вже ви занадто! Невже всі ці проблеми можуть обрушитися на батьків через таку дрібницю! Подумаєш, не попрощався з однорічним Шкет!

А ось для дитини вміння прощатися і відпускати - зовсім не дрібниця, а важливий аспект істинно людських відносин. Може бути, перший в його житті досвід стосунків у соціумі, де ти - важливий, але ти - не один.

Як краще прощатися

Спробуємо знайти рецепт доброго та корисного для дитини прощання. Для цього згадаємо, що ми знаємо про бажаннях малюка, і вирішимо, чого хоче дорослий.

Отже, дитина хоче:

знати, куди йде мама;

знати, коли вона прийде;

бути впевненим, що з ним нічого не трапиться;

бути впевненим, що з нею нічого не станеться;

бути впевненим, що вона отримує задоволення від того, що робить, і їй там не гірше (хоча і не краще), ніж тут.

У той же час дорослий хоче:

забезпечити безпеку дитини;

не спізнитися туди, куди йде;

залишити дитину в досить хорошому настрої;

повернувшись, побачити радість зустрічі в очах свого малюка.

Постараємося поєднати ці побажання в одній стратегії.

Щоб не спізнюватися і мати можливість попрощатися з дитиною, зберіться на 5-10 хвилин раніше (більше не треба, щоб не перетворювати прощання в самостійну подію дня).

Скажіть чесно дитині, куди і навіщо ви йдете (тільки дуже просто, наприклад: "Я йду в перукарню стригти волосся", або "Я йду на роботу друкувати на комп'ютері", або "Я йду до тітки Олені пити чай"). Не бійтеся, що дитина не зрозуміє слів: спокійна, відкрита інтонація підкаже йому, що те місце, куди йде мама, досить гарна, і справа, яку вона буде робити, - корисне і приємне.

Скажіть точно малюкові, коли ви повернетеся. Для цього не потрібно говорити час за годинником.

Що таке індивідуальна програма розвитку (ІПР)?